Повітряна тривога, вибухи, робота ППО та інші різкі звуки можуть сильно лякати домашніх тварин. Собака може тремтіти, важко дихати, ходити за власником або намагатися втекти, а кіт — ховатися, завмирати чи відмовлятися виходити зі схованки. Головне завдання власника в цей момент — не змусити тварину «перестати боятися», а зменшити кількість подразників, дати їй безпечне місце та не заважати обраному способу пережити стрес. Рекомендації щодо шумових фобій у собак і котів також підкреслюють важливість укриття, приглушення шуму та можливості тварини сховатися.
Реакція на гучні звуки буває різною. Одна тварина просто насторожується після вибуху, інша може переживати виражену паніку.
У собак стрес може проявлятися тремтінням, прискореним диханням, скигленням, гавкотом, ходінням по кімнаті, спробами сховатися, притисканням до власника або пошуком виходу. До менш очевидних проявів належать часте позіхання та надмірне дихання з відкритим ротом.
Коти частіше намагаються сховатися, можуть завмирати, ходити по квартирі, нявкати, менше їсти чи пити або уникати контакту.
Сам по собі страх у такій ситуації — природна реакція. Проблемою він стає, коли тварина панікує настільки, що може травмувати себе, втекти або довго не повертається до нормального стану.
Якщо тривога вже почалася, не потрібно експериментувати з десятком методів одночасно. Спочатку забезпечте фізичну безпеку, а потім максимально зменште вплив шуму та спалахів.
Безпека людей і тварин під час обстрілу має бути пріоритетом. Якщо ви переходите в укриття, за можливості беріть тварину із собою відповідно до вашого плану евакуації.
Якщо ви перебуваєте всередині приміщення, тварині краще дати доступ до найбільш захищеної та тихої доступної зони.
Для собаки це може бути її лежанка, переноска, місце біля власника або інше знайоме укриття.
Коти часто самі обирають місце, де почуваються безпечніше: переноску, коробку, простір під меблями чи іншу схованку.
Не витягуйте кота або собаку зі схованки лише тому, що вам здається, що поруч із вами їм буде спокійніше. Під час шумового стресу можливість сховатися є нормальною поведінковою стратегією.
Закриті вікна частково зменшують зовнішній шум, а щільні штори або жалюзі — кількість світлових спалахів, які також можуть лякати тварину.
Якщо є можливість вибору між кімнатами, зазвичай краще використовувати ту, де зовнішні звуки чути менше, але лише якщо це не суперечить правилам вашої особистої безпеки.
Телевізор, спокійна музика, вентилятор або білий шум можуть частково маскувати звуки ззовні. Такий підхід рекомендують і для тварин із реакцією на феєрверки та інші різкі звуки.
Не потрібно робити музику дуже гучною — це створить ще одне джерело шуму. Завдання полягає в тому, щоб зробити різницю між фоновою тишею та зовнішнім вибухом менш різкою.
Якщо собака сама приходить до вас, притискається або просить погладити її — не потрібно навмисно ігнорувати тварину.
Можна спокійно бути поруч, говорити звичайним голосом і гладити її, якщо контакт допомагає їй розслабитися.
Але є й протилежна ситуація: тварина хоче сховатися і не бажає контакту. Тоді краще залишити їй простір.
Особливо це стосується котів: не варто діставати наляканого кота з-під ліжка або з переноски, якщо місце безпечне.
Не потрібно бігати за твариною, постійно перевіряти її або різко реагувати на кожен звук.
Ваше завдання — створити максимально передбачувану обстановку в межах того, що можливо під час тривоги.
Звичайний голос, спокійні рухи та знайомі речі можуть допомогти тварині легше пережити ситуацію.
Якщо собака здатна їсти та цікавиться їжею, можна запропонувати знайомі ласощі, жувальну іграшку або інше спокійне заняття.
Але якщо тварина настільки налякана, що відмовляється від їжі чи гри, не потрібно наполягати. Під час сильного страху її пріоритетом може бути пошук безпеки, а не їжа.
Найкраще підготувати таке місце заздалегідь, а не після першого сильного вибуху.
Для собаки підійде знайома переноска, лежанка або затишний куточок. Можна покласти туди ковдру, улюблену іграшку та інші знайомі речі.
Для кота корисно мати декілька варіантів схованок. Це може бути відкрита переноска з підстилкою, коробка або безпечне місце під меблями. Коти нерідко віддають перевагу закритим або піднятим місцям.
Важливий нюанс: не закривайте собаку в клітці чи переносці під час паніки, якщо вона до неї не привчена і намагається вирватися. Безпечне місце має асоціюватися зі спокоєм, а не ставати пасткою.
Для собак одна з найбільших небезпек — спроба втечі.
Навіть собака, яка зазвичай добре реагує на команди, після раптового вибуху може поводитися нетипово.
Тому під час небезпечного періоду:
Рекомендації для інших ситуацій із сильними раптовими звуками також особливо наголошують на ризику втечі наляканої тварини.
Якщо тривога застала вас із собакою надворі, насамперед дійте відповідно до правил особистої безпеки та прямуйте до доступного безпечного місця. Не намагайтеся проводити тренування чи «привчати» собаку до вибухів безпосередньо під час небезпеки.
Для котів важливо заздалегідь продумати транспортування.
Переноска повинна бути доступною, а не лежати розібраною на шафі. Добре, якщо в повсякденному житті кіт сприймає її як звичайний предмет і може добровільно заходити всередину.
Під час періодів підвищеної небезпеки кота, який має доступ на вулицю, краще тримати у приміщенні. У квартирі перевірте вікна, двері та інші потенційні шляхи втечі. Для наляканих котів ветеринарні та зоозахисні рекомендації також радять забезпечити схованки та не примушувати тварину виходити з них.
Поруч із місцем тривалого перебування повинні бути доступні вода та, за можливості, лоток.
Не карайте. Собака або кіт не обирають панічну реакцію навмисно. Покарання може лише додати ще одне джерело страху.
Не витягуйте силоміць зі схованки. Якщо місце безпечне, дозвольте тварині залишатися там.
Не змушуйте грати чи їсти. Запропонувати можна, примушувати — ні.
Не влаштовуйте тренування на реальних вибухах. Контрольована десенсибілізація передбачає дуже низьку інтенсивність подразника з поступовим її збільшенням. Надто сильний вплив може, навпаки, посилити страх.
Не давайте заспокійливі препарати з домашньої аптечки без призначення ветеринарного лікаря.Препарат, який використовує людина або інша тварина, може бути невідповідним чи небезпечним для конкретного собаки або кота.
У продажу можна зустріти феромонні дифузори, спреї, добавки та інші продукти, які позиціонуються як засоби для зменшення стресу.
Феромонні продукти можуть використовуватися як один із допоміжних інструментів, але не варто очікувати, що вони гарантовано припинять сильну паніку. Зоозахисні рекомендації також розглядають їх саме як один із можливих способів підтримки.
При вираженій шумовій фобії ветеринарний лікар може підібрати медикаментозну підтримку. Для шумових страхів у ветеринарній медицині дійсно застосовуються рецептурні препарати, однак конкретний препарат, дозування та час прийому залежать від виду тварини, її стану здоров’я та характеру реакції.
Самостійно підбирати такі препарати не варто.
Для деяких собак із шумовою чутливістю використовують десенсибілізацію та контробумовлення: звук відтворюють на настільки низькій гучності, щоб він не викликав страху, і поступово працюють із реакцією тварини.
Але це робиться у спокійний період, а не під час реального обстрілу.
Якщо збільшувати гучність занадто швидко або продовжувати заняття, коли собака вже налякана, можна отримати протилежний результат і посилити реакцію. При сильній фобії краще працювати разом із ветеринарним лікарем або фахівцем із поведінки тварин.
Якщо доводиться регулярно переходити в укриття, окремий комплект для улюбленця значно спрощує збори.
У ньому доцільно тримати запас корму та води, миску, повідець і шлею для собаки, переноску для кота або невеликого собаки, пакети для прибирання, невелику кількість наповнювача та необхідні ветеринарні препарати, якщо тварина приймає їх постійно.
Також корисно мати копії або цифрові версії основної інформації про тварину та контакти власника.
Консультація особливо потрібна, якщо страх вибухів перетворюється на регулярну сильну паніку.
Зверніться до ветеринарного лікаря, якщо собака або кіт намагається травмувати себе чи вирватися через двері або вікна, довго не може заспокоїтися після завершення шуму, регулярно відмовляється від їжі, має виражені проблеми з диханням, блювання, діарею, втрату свідомості, судоми або інші незвичні фізичні симптоми.
При тяжкій шумовій фобії професійна допомога важлива не лише через дискомфорт: панічна поведінка може призвести до травм, а ветеринар може оцінити стан тварини та за потреби запропонувати поведінкову або медикаментозну підтримку.
Під час повітряної тривоги та гучних вибухів деяким тваринам може знадобитися додаткова підтримка. Окрім облаштування безпечного місця, зменшення шуму та спокійної поведінки власника, можна розглянути заспокійливі засоби для собак і заспокійливі засоби для котів.
Це можуть бути різні за формою та принципом дії продукти, тому перед використанням обов’язково ознайомтеся з рекомендаціями виробника. Якщо тварина переживає сильну паніку, намагається втекти або травмувати себе, краще звернутися до ветеринарного лікаря — у таких випадках звичайних заспокійливих засобів може бути недостатньо.
Якщо собака сама шукає контакту і від дотиків їй стає спокійніше — можна бути поруч і гладити її. Не потрібно навмисно позбавляти налякану тварину підтримки.
Тремтіння може бути одним із проявів страху та сильного збудження через різкі звуки. Якщо реакція дуже інтенсивна, повторюється при кожній тривозі або супроводжується іншими симптомами, варто обговорити її з ветеринарним лікарем.
Якщо схованка безпечна, залиште кота там. Не намагайтеся силоміць його витягнути. Закрийте можливі шляхи втечі та дайте тварині вийти самостійно, коли вона буде готова.
Ветеринарні засоби існують, але підбирати лікарський препарат самостійно небезпечно. При сильній реакції на вибухи краще заздалегідь обговорити з ветеринаром план дій на наступну тривогу.
Фоновий звук може частково маскувати зовнішній шум. Музику, телевізор або білий шум варто вмикати на комфортній гучності, а не намагатися повністю «перекричати» вибухи.
Не на реальних обстрілах. Роботу зі звуковою чутливістю проводять у безпечних умовах із дуже тихого рівня запису та поступовим збільшенням інтенсивності. При сильному страху краще робити це з фахівцем.
Під час повітряної тривоги спочатку подбайте про фізичну безпеку себе та тварини, а вже потім про зменшення стресу. Тихіше місце, закриті вікна та штори, фоновий звук, знайома схованка й спокійна присутність власника — найпростіші речі, які можна організувати безпосередньо під час тривоги.
Якщо собака чи кіт переживає кожен обстріл у стані сильної паніки, не варто просто чекати, що тварина «звикне». Краще заздалегідь скласти з ветеринарним лікарем індивідуальний план дій.